Віталій Чуйко народився 2 листопада 1977 року в місті Запоріжжя. З дитинства був добрим, працьовитим і відповідальним хлопцем. Навчався у Запорізькій загальноосвітній школі №100, де зарекомендував себе як чесний та щирий товариш. Після школи здобув професію столяра у професійно-технічному училищі №6. У 1995 році проходив строкову службу в армії, де загартував свій характер та зміцнив любов до Батьківщини.
Життя випробувало Віталія важкими втратами — він рано залишився без обох батьків. Проте це не зламало його, а зробило ще сильнішим і витривалішим.
Донечка Елліна народилася у 2009 році та стала найбільшим скарбом у його житті. Віталій був турботливим батьком і люблячим чоловіком, для своєї сім’ї був надійною опорою, прикладом мужності, чесності та доброти.
У мирному житті Віталій працював слюсарем-ремонтником на міському заводі. Його руки творили справжні дива, а професійність та майстерність викликали повагу у керівництва й колег. Він завжди приходив на допомогу іншим, ніколи не лишався байдужим до чужого болю.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Віталій Чуйко прийняв своє рішення без вагань — не чекаючи повістки, добровільно став на захист Батьківщини .Він не міг стояти осторонь, бо серце справжнього патріота покликане боронити рідну землю.
Службу ніс на посаді старшого механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини А7284. Разом із побратимами він пройшов найгарячіші точки Луганської та Донецької областей, брав участь у контрнаступі на Харківщині. Його знали як відважного воїна, який завжди йшов уперед, підтримував інших, надихав своїм прикладом і ніколи не втрачав віри в перемогу.
26 жовтня 2022 року біля н.п. Ямполівка Донецької області Віталій Чуйко віддав своє життя у бою за свободу України. Він до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам і державі. Його смерть стала болючою втратою для родини, друзів і всієї громади, але водночас — прикладом незламності та жертовності.
Дуже боляче усвідомлювати,що молоде життя обірвалось в розквіті сил.Скільки доброго та світлого могло бути у нього попереду,але він віддав його, обороняючи Батьківщину і всіх нас.
Віталій Чуйко був не лише сильним воїном, а й Людиною з великої літери: мужнім, чесним, відданим, добрим серцем і чистою душею.
За особисту мужність і високий професіоналізм,виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України,вірність військовій присязі Указом Президента України Віталій Чуйко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
За відданість,доблесть ,звитягу нагороджений нагрудним хрестом 111 обр ТРО»За мужність «|||ступеня(посмертно)
Сьогодні імʼя Героя увічнене- у місті Запоріжжя одна з вулиць носить імʼя Віталія Чуйка,нагадуючи всім про його подвиг та жертовність.
Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто знав його. Це ім’я українського Героя, який віддав найдорожче — своє життя — заради майбутнього своєї країни, своєї доньки та всіх нас.
Памʼять про Віталія живе і буде жити вічно в його героїчних вчинках,патріотизмі та любові до України
Вічна памʼять та слава Герою!
