Олексій Остапенко

Остапенко Олексій Сергійович Позивний “Plastid” 13 листопада 1992 - 3 серпня 2024 Найкращий чоловік, батько, син, воїн, командир підрозділу, побратим. Памʼять про тебе буде жити вічно. Ніхто не забуде твого внеску для нашої країни. Військова карʼєра почалась з строкової служби 2011-2012 роки. Приймав участь в АТО з 11.08.2014 при частині В 4750, окремий мотопіхотний 42 батальйон територіальної оборони, по спеціальності водій-механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення. На напрямках Донецької і Луганської областей. Одружився 19.09.2015 року на Остапенко Яні Анатоліївні. З 2016р по 2018р проходив службу на контракті в Харківській Прикордонній комендатурі Швидкого Реагування, що базувалось в н.п. Золочів, Харківська обл. 25.08.2018р. Народився син Марк. Під час повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ з 13.06.2022р, після проходження військової підготовки був зарахований до 95 ОДШПБр, в/ч А0281, де згодом став головним сержантом, командиром відділення, сапером. В складі бригади брав участь і зробив вагомий внесок в заходах на захист України в найгарячіших населених пунктах, а саме: з 12.08.2022 по 03.11.2022-н.п. Камʼянка Донецької області з 10.12.2022 по 15.03.2023-н.п. Кремінна Луганської області з 28.03.2023 по 12.10.2023-н.п. Довгеньке Ізюмського району Харківської області з 30.10.2023 по 29.11.2023-н.п. Діброва Луганської області з 04.12.2023 по 20.12.2023-н.п. Синьківка, Купʼянський район, Харківської області з 20.12.2023 по 2.06.2024-н.п.Терни, Донецької області з 6.07 по 3.08- н.п. Північне, Бахмутського району, Донецької області Нагороди: 2015р. Нагрудна медаль за участь в Антитерористичній операції 2015р. Нагрудна медаль Учасник АТО 19.11. 23. нагрудний „Золотий хрест " від Головнокомондувача В.Ф.Залужного 5.12.23 нагрудний знак «За особисту хоробрість» від генерал-полковника О.Сирського 31.05.24 нагрудна медаль Учасник Бойових Дій «Ветеран Війни» 17.06.24 Орден за мужність III ступеня Був цінним воїном для бригади, надійним побратимом, навчав, вів за собою. На нього міг покластись командир, ніколи не підводив, виконував найскладніші задачі. Не дивлячись на наслідки отриманих контузій і зміщення хребтів в спинному відділі, продовжував виконувати свої задачі у складі підрозділу. Виконуючи завдання в н.п. Північне, під Торецьком Бахмутського району Донецької області отримав поранення не сумісні життям та загинув 3 серпня 2024 року